Ще у І пол.19 ст. місцевість , де зараз розташоване м. Сновськ, була безлюдною, вкритою густими лісами(сосновими), заплавами та заливними луками, що утворилися від річки Снові, яка протікала серед цих дрімучих лісів, беручи свій початок у сусідній Росії. У письмовому джерелі 12 ст. «Житие и хождение Даниила, Русской земли паломника» наша річка за своєю красою і природними характеристиками порівнюється зі священною річкою Іордан, до берегів якої дістався Данііл : « А Иордан река течет быстро, берега же имеет по ту сторону крутые, а по эту пологие, вода … же сладкая для питья. Во всем похож Иордан на реку Сновь – и по ширине, и по глубине, и извилисто течет, и быстро очень, как и Сновь река… Прибрежные луга, у Иордана, как у Снови - реки. Зверя много и свиньи дикие без числа…».
Територія нашого міста почала заселятися з 60-х років 19 ст. Початок заселення поклав смоленський селянин на прізвище Корж. За легендою, після реформи 1861 р. вирушив він на пошуки вільних родючих земель. Разом зі своєю сім»єю, дружиною та сином, спочатку пішки, а потім на плоту річкою дістався Чернігівської землі, де і вирішив оселитися, заснувавши хутір Коржівку.
70 – і роки 19 ст. – час піднесення залізничного будівництва в Росії. Між Бахмачем і Гомелем, де розташовувався хутір Коржівка, було вирішено збудувати депо та залізничну станцію, що зіграло вирішальну роль у подальшому розвитку як хутора, так і місцевості взагалі. У жовтні 1873 р. обидва об»єкти було введено в дію.
З часу відкриття станції та депо, Коржівка почала швидко зростати чисельно. Сюди переселилося багато селян з навколишніх сіл, приїхало багато робітників з Білорусії, Росії, Литви та Польщі. При залізничній станції виникло робітниче селище Сновськ.
В кінці 90-х років Сновськ і Коржівка об'єдналися і стали називатися селище Сновськ. Селище швидко розбудовувалося і росло, і у 1923 році отримує статус міста.
Героїчною сторінкою міста стала Велика Вітчизняна війна. Окупація нашого міста тривала з 3 вересня 1941 по 21 вересня 1943 року. За період окупації в місті було знищено 5500 мирних жителів( як згадують очевидці, розстріли мирного населення проводились німцями регулярно о 4-й годині ранку на території міського лісопарку. Зараз на місці знищення місцевого населення встановлено пам»ятний знак загиблим в роки війни), 2600 – воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, з них 1163 – загинули, 1659 мешканців міста були вивезені на роботу до Німеччини.
